|
Нещодавно у Палаці мистецтв «Український дім» громадська організація «Інститут сільського розвитку» провела «круглий стіл» на тему «Вступ України до СОТ: очікування українського села», в роботі якого взяли участь провідні вітчизняні експерти, політики й науковці від агронауки.
Світова організація торгівлі (СОТ) розпочала свою діяльність десять років тому — 1 січня 1995 року. Головним завданням цієї впливової міжнародної організації є лібералізація світової торгівлі. З правової точки зору система СОТ — це своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), норми і правила якого регулюють приблизно 97 відсотків усієї світової торгівлі товарами й послугами. Однак організація виникла не на порожньому місці. СОТ стала спадкоємницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка була чинна з перших повоєнних років, починаючи з 1947 року. Нині повноправними учасниками СОТ є 147 держав, а 27 країн (у тому числі ми з росіянами) мають статус спостерігачів при СОТ і, за винятком Ватикану, подали заявки на вступ до цієї організації. З відносно великих країн поза СОТОм поки залишаються Афганістан, Лівія, Іран, Ірак та Північна Корея. Таким чином, навіть з міркувань міжнародного іміджу Україні варто приєднатися до решти держав світу. Тим паче, наступний шанс застрибнути на підніжку потягу світової торгівлі в нас може з'явитися лише наприкінці 2007 року, коли за регламентом відбудеться наступна конференція міністрів СОТ, наділених повноваженнями прийому нових учасників.
За східним календарем, як відомо, час поділено на 12-річні хронологічні цикли. Тож нині спостерігаємо цікаву закономірність: у рік Півня 1993 року Україна подала заявку на вступ до СОТ і так само у рік Півня 2005-го прагне стати повноправним членом цього всесвітнього торговельного клубу. Можливо, саме через подібне розташування зірок на небі, у нашому парламенті під час розгляду СОТівського пакету законопроектів виникла бійка, чимось схожа на зіткнення півнів, яких вирощують для розваги невибагливої публіки. Втім, не виключено, що «опудало» СОТ новоспечена опозиція навмисно використала, аби нагадати про себе потенційному електорату напередодні передвиборчої сесії... Проте як би там не було, більшу частку СОТівського пакету, хай і не «оптовим», а «роздрібним» голосуванням, парламентом було прийнято.
Міністр економіки Сергій Терьохін не приховував задоволення від результатів голосування і висловив упевненість у тому, що в проміжку між 13 і 18 грудня, коли у Гонконзі відбудеться чергова міністерська конференція СОТ, Україну приймуть до її лав.
Попри певну демонізацію образу СОТ опонентами влади, не можна говорити, що селяни категорично проти вступу до неї. На «круглому столі» були оприлюднені результати соціологічного дослідження — «Аналіз суспільної думки щодо можливого впливу вступу України до СОТ на сільську місцевість». Дослідження засвідчило, що 39 відсотків виробничників і 51 відсоток управлінців схвалюють вступ України до СОТ, а заперечують, відповідно, лише 23 і 15 відсотків. З'ясувалося також, що в областях, де запроваджується Програма підвищення рівня життя сільського населення, яка реалізується за підтримки британського міністерства у справах міжнародного розвитку, більшість респондентів не очікують негативних наслідків для сільського господарства через обмеження рівня державної підтримки галузі (лише 29% вважають, що підтримка сільгоспвиробника в умовах СОТ скоротиться). На думку експерта Інституту сільського розвитку Тамари Осташко, результати дослідження спростовують міфи про неприйняття вступу України до СОТ аграріями, бо 57 відсотків респондентів не згодні із висловлюванням, що «сільське господарство приречене на занепад після вступу України до СОТ».
Оскільки експорт у структурі формування вітчизняного ВВП доходить до 60 відсотків, наша країна обов'язково має бути представлена у СОТ,— вважає більшість економістів. Щоправда, питома вага продукції АПК у експорті не перевищує десяти відсотків. З огляду на наявність у нас третини світових ресурсів чорнозему, торговельна експансія вітчизняного агропрому виглядає надто скромно. Проте навіть сьогодні у зовнішньоекономічній діяльності наших аграріїв маємо позитивне сальдо (частка імпорту не перевищує семи відсотків).
У макроекономічному вимірі вступ до СОТ є потужним стимулом для структурних реформ. Загострення конкуренції між українським та іноземним виробниками на вітчизняному і зовнішніх ринках сприятиме перерозподілу ресурсів від неефективних застарілих виробництв до наукоємних сучасних підприємств і галузей. Конкуренція стимулюватиме реалізацію інноваційних програм, інвестицій в людський капітал і нові технології. Перевага від вступу до СОТ для пересічних споживачів полягатиме насамперед у підвищенні якості товарів і послуг, розширенні їхнього асортименту та здешевленні кінцевої продукції й послуг у крамницях і спеціалізованих салонах. Українські ж виробники отримають додаткові можливості експорту продукції внаслідок запровадження режиму найбільшого сприяння (РНС) і національного режиму (НР) щодо українських товарів у торговельному просторі держав — членів СОТ. Чимало наших підприємств для власного виробництва використовують імпортну сировину та проміжні матеріали. Зменшення ставок імпортних тарифів на товари й послуги, спрощення імпортних процедур супроводжуватиметься здешевленням ресурсів для виробництва, а це, в свою чергу, зумовить зниження собівартості вітчизняних товарів, що сприятиме зростанню конкурентоспроможності підприємств. Плюсом для України стане можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у виробленні нових правил міжнародної торгівлі, а також доступ до міжнародного механізму, захисту наших експортерів від дискримінаційних заходів. Достатньо лише сказати, що за роки незалежності проти української продукції було порушено і проведено понад 90 антидемпінгових, спеціальних і антисубсидійних розслідувань, що загалом нанесло шкоди нашим виробникам на загальну суму в два мільярди доларів... Членство у СОТ має також позитивно вплинути на якість державного управління і зменшення рівня корупції у чиновницькому середовищі, бо передбачає встановлення на внутрішньому ринку країн-учасниць єдиних правил гри, гарантування всім суб'єктам підприємницької діяльності захисту їхніх прав та інтересів не лише у відносинах з іншими суб'єктами ринку, а й органами влади.
Економічна наука свідчить, що сільськогосподарський сектор найменше адаптований до принципів вільної торгівлі. Тож і не дивно, що історія розвитку сільського господарства в індустріальну епоху фактично є історією його державної підтримки. Раніше з метою захисту власних виробників більшість країн обмежувала імпорт сільгосппродукції шляхом запровадження квот, вибіркових увізних ліцензій тощо. Внаслідок так званого Уругвайського раунду було укладено Угоду про сільське господарство, яка регламентує питання доступу сільгосппродукції на ринки країн-учасниць, застосування внутрішніх програм підтримки, експортного субсидіювання та спеціальних захисних заходів. Так, якщо обсяги імпортної продукції або її ціна загрожують внутрішньому ринку, країна — член СОТ має право запровадити додаткове захисне мито на імпорт сільськогосподарської продукції.
За словами доктора економічних наук Тамари Осташко, протягом шестирічного перехідного періоду сукупний вимір усіх видів державної підтримки сільгоспвиробників потрібно буде скоротити на 20 відсотків.
Власний досвід, утім, як і перші роки перебування Молдови у СОТ, свідчать, що дрібні партії несертифікованого товару важко реалізувати, навіть вітчизняні переробні підприємства не дуже охоче беруть дрібні партії сировини. Закупівлею та збутом продукції селян займаються, в основному, трейдери, пов'язані з постачанням енергоносіїв, хімпрепаратів, добрив і техніки, власних же обслуговуючих і збутових кооперативів селяни не мають. Водночас досвід Німеччини, Великої Британії та Франції, де подібні функції — виключна прерогатива фермерських кооперативів і асоціацій, свідчить, що створення на селі сервісної інфраструктури — майже невикористаний у нас резерв для збільшення продуктивності праці й загального підвищення добробуту селянських родин.
Крім державної підтримки модернізації основних фондів АПК, можна використовувати лізингові схеми розрахунків і кредити комерційних банків. Але останні без ліквідної застави довготермінових кредитів не дають. Можливо, зі скасуванням мораторію на продаж землі у селян таки з'явиться фінансовий маневр для подальшого розвитку...
Підбиваючи підсумки дискусії, директор Інституту сільського розвитку Світлана Прокопенко сказала: «Як не потрібно нам демонізувати СОТ, так і не треба абсолютизувати цю структуру, бо вступ до СОТ — лише інструмент просування позицій України на світових ринках і перший крок на шляху до її інтеграції в європейські й міжнародні структури. Навіть незалежно від перебування у СОТ, нам слід реалізувати комплекс заходів щодо лібералізації нашої економіки та підвищення конкурентоспроможності наших виробників, інакше можемо опинитися в ізоляції від процесів, які відбуваються у світі».
Олександр ВОРОНІН
|
|
