Серед безлічі проблем мешканців сільської місцевості однією з найвідчутніших є високий рівень їхнього безробіття. Як результат, рівень доходів майже 60% селян навіть не дотягує до межі бідності. Рівень оплати праці тих жителів сільської місцевості, які працюють, в середньому становить близько 48% середнього рівня зарплати в Україні. Це, як відомо, нижче за рівень малозабезпеченості.
Статистика щодо кількості безробітних на селі, м’яко кажучи, вражає. За даними громадської організації „Інститут сільського розвитку”, на сьогодні близько 37,5% працездатних селян (майже 3 млн. осіб) не мають постійної роботи. Крім того, близько 1 млн. осіб найактивніших працездатних селян виїхало на заробітки закордон. І це все при тому, що на селі проживає майже третина всього населення країни.
Як стверджують експерти, значною мірою ця ситуація на селі склалась через відсутність можливості диверсифікації роду занять на селі. Адже, практично, всі селяни, так чи інакше, причетні до сільського господарства, оскільки несільськогосподарське виробництво там вкрай нерозвинуте. Тому селяни, які внаслідок реформування галузі залишились без роботи, загалом, змушені шукати порятунку, працюючи в особистих селянських господарствах.
Досвід розвинутих країн свідчить, що ці проблеми слід вирішувати, найперше, за допомогою розвитку в сільській місцевості дрібного й середнього підприємництва, в тому й числі несільськогосподарського. Правда, в наших умовах це робити доволі непросто, оскільки, перш за все, доводиться долати стереотипи, сформовані у вищих ешелонах влади. Традиційно склалось, що майже всі функції з регулювання життєдіяльності українського села акумульовані в Міністерстві аграрної політики України. Тобто, міністерство, яке повинно займатись лише одним аспектом сільської економіки – аграрним, вповноважене вирішувати, практично всі питання села, в тому числі соціальні, господарські, комунальні тощо. Таким чином розвиток сільської місцевості приречений бути орієнтованим на вузько галузеві пріоритети. А це, зі свого боку, позбавляє можливості комплексного підходу до вирішення цілої низки проблем на селі. Подібна практика, як радянська спадщина, є характерною лише для пострадянських країн, оскільки в розвинутих країнах розвитком сільських територій опікується, як мінімум, кілька відомств.
Проте представники влади в Україні вже декларують розуміння необхідності комплексного підходу до розвитку села. Свідченням цього є нещодавно створена Міжвідомча робоча група з питань розвитку підприємництва в сільській місцевості, перше засідання якої відбулось 23 березня ц.р. Заради справедливості слід зауважити, що ініціаторами створення міжвідомчої групи стали громадські організації Інститут сільського розвитку та Спілка малих, середніх та приватизованих підприємств України. Але на ідею міжвідомчого підходу до вирішення сільських проблем відгукнулись представники як законодавчої, так і виконавчої влади. До складу міжвідомчої групи з боку владних структур увійшли представники Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва, Секретаріату Координаційної Ради з питань аграрної політики при Кабінеті Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва. Окрім представників громадських організацій, які ініціювали створення міжвідомчої групи, до неї увійшли представники: Національної спілки сільськогосподарських кооперативів України (Київ), Слобідського селянського розвитку (Луганська обл.), Донецького аграрного розвитку (Донецька обл.), Центру розвитку і правової підтримки села (Одеська обл.).
За словами директора „Інституту сільського розвитку” Світлани Прокопенко, міжвідомча робоча група створена для координації діяльності при розробці відповідних програм, створенні законодавчих і нормативно-правових актів, скерованих на підтримку розвитку підприємництва, малого й середнього бізнесу на селі для подолання низки соціально-економічних проблем і, відповідно, підвищення рівня життя в сільській місцевості.
„Робоча група повинна забезпечити міжвідомчу підтримку розвитку бізнесу і підприємництва в сільській місцевості. Усвідомлення цього членами робочої групи є запорукою подолання вузьковідомчих інтересів, - зазначила С.Прокопенко, - проблема подолання бідності – складна, і тому її вирішення вимагає прийняття цілого комплексу дій і заходів».
Члени робочої міжвідомчої групи будуть працювати над удосконаленням законодавчої та нормативно-правової бази, яка регулює діяльність підприємництва в сільській місцевості.
Окрім того, вони займатимуться розробкою програм сталого розвитку села, які передбачають диверсифікацію діяльності сільського населення шляхом ефективного використання людських і природних ресурсів, розвитку підприємництва, місцевої промисловості, народних промислів, сільського туризму тощо. Таким чином, відбувається залучення селян до несільськогосподарської діяльності. Подібні засоби сприяють створенню необхідних умов для гідного життя селян, збереження культурних цінностей села тощо.
Щодо проблем сільського підприємництва, то експерти погоджуються, що за характером вони схожі до проблем підприємництва в цілому. Але на селі, з огляду на його специфіку, ці проблеми набувають більшої гостроти. Так, у селян, які хотіли б зайнятись підприємництвом, більші проблеми з нестачею, чи й повною відсутністю, стартового капіталу; на селі, практично, відсутня інфраструктура підтримки підприємництва (кредитні спілки, консалтингові та тренінгові центри тощо); у селян вкрай слабка підприємницька ініціатива (на думку багатьох експертів – це результат тривалого і системного викорінення будь-якої ініціативи в радянські часи саме в селян); на селі найбільше недоступні джерела інформування стосовно того, як, наприклад, можна почати власну справу.
Тому подолання цих проблем в сільській місцевості потребує, відповідно, більших зусиль. Можливо саме міжвідомчий підхід стане тим чинником, який допоможе вирішити бодай частину зазначених проблем.
Олег Хомин
|
|