В Сватовском районе Луганской области государство будет закупать сельхозпродукцию, в первую очередь, у мелкотоварных производителей (владельцев личных крестьянских хозяйств и мелких фермеров). Об этом сообщил ForUm’у заместитель директора общественной организации «Институт сельського развития» Александр ЦЕПКО.

В конце июля председатель райгосадминистрации Сватовского района Луганской области Владимир Просин подписал распоряжение, согласно которому при закупках сельхозпродукции для потребностей местных бюджетных учреждений (больниц, детских садов, школ и т.д.) приоритет будет отдаваться продукции мелкотоварных производителей (владельцев личных крестьянских хозяйств, малых и средних фермерских хозяйств). Об этом сообщил заместитель директора общественной организации «Институт сельского развития» Александр Цепко.

Проблема підтримки дрібнотоварного виробника не нова. Але від цього її актуальність не зменшується. Особливо ж це стосується виробника сільськогосподарської продукції, тобто власників особистих селянських господарств, малих та середніх ферм. Недостатність маркетингових знань та брак ринкової інформації роблять дрібного виробника неспроможним конкурувати на ринку з великими агропідприємствами. І це при тому, що в загальному валі сільгосппродукції частка малих виробників становить від 60% до 80% (залежно від її виду).

Решение споров в сельской местности будет упрощено.

Закон Украины «О личном крестьянском хозяйстве» будет способствовать расширению землепользования.

У безработных крестьян есть шансы получать в недалеком будущем беспроцентные кредиты для ведения хозяйства. Об этом заявила эксперт общественной организации «Институт сельского развития» Надежда Тимошенко. По ее словам, беспроцентное кредитование крестьян, в частности и членов личных крестьянских хозяйств, станет возможным в случае принятия Верховной Радой Закона Укранины «О внесении изменений в Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании на случай безработицы».

Серед багатьох проблем українського села доволі специфічними є питання з вирішення спорів та конфліктів, пов’язаних з розпаюванням майна колишніх КСП. Часто без втручання державних органів ці спори між власниками майнових паїв заходять у глухий кут. Але навіть за умови їхнього розгляду в суді, прийняття та виконання відповідного рішення суду забирає багато часу. Альтернативною формою вирішення цих проблем може стати для селян третейське суддівство (арбітраж).

Серед безлічі проблем мешканців сільської місцевості однією з найвідчутніших є високий рівень їхнього безробіття. Як результат, рівень доходів майже 60% селян навіть не дотягує до межі бідності. Рівень оплати праці тих жителів сільської місцевості, які працюють, в середньому становить близько 48% середнього рівня зарплати в Україні. Це, як відомо, нижче за рівень малозабезпеченості.

Перманентні скарги на соціально-економічний стан сільської місцевості та невтішні статистичні дані стали своєрідним тлом будь-яких розмов про долю сучасного українського села. Воно й не дивно, адже, за даними громадської організації „Інститут сільського розвитку”, на сьогодні близько 37,5% працездатних селян (майже 3 млн. осіб) не мають постійної роботи. При цьому слід зауважити, що на селі проживає близько третини населення України.

Оспіване в піснях і зромантизоване в поезії українське село сьогодні, на жаль, не вельми привабливе для проживання. Звичайно, мова йде не про села на кшталт Козина на Київщині чи інших поселень з дво- чи триповерховими “хатинками” на березі Дніпра. Платня у сільському господарстві є найнижчою серед галузей економіки, а стимулів для розвитку несільськогосподарського підприємництва в селах, практично, не існує. Діяльність сільських клубів та будинків культури, в кращому випадку, зводиться до проведення дискотек, а книжковий фонд сільських бібліотек оновлюється хіба що офіціозом, оскільки, як свідчить статистика, більшість державних коштів, призначених на розвиток соціальної сфери, осідають у містах.