З 1 травня 2004 року після розширення ЄС Україна має з ЄС спільний кордон. На пост-соціалістичні країни, що стали членами ЄС, поширюється Спільна сільськогосподарсьвка політика (ССП). Власне, країни Центральної та Східної Європи ще з кінця 90-х років минулого сторіччя почали запроваджуати щодо аграрного сектора політичні інструменти, аналогічні тим, що застосовуються в ЄС. Ці країни є нашими близькими сусідами і традиціними торгівельними партнерами, отже для того, щоб швидко і ефективно пристосуватися до цих змін, необхідно враховувати особливості ССП.

При аналізі можливих наслідків для сільського господарства від вступу у СОТ необхідно враховувати таку закономірність: у результаті виконання вимог СОТ у сільському господарстві країн із перехідною економікою відбувається поступова зміна структури внутрішньої підтримки галузі у бік зростання частки заходів "зеленої скриньки" (держава, яка є членом СОТ, має право фінансувати заходи "зеленої скриньки" у будь-якому обсязі залежно від можливостей свого бюджету).

Мета цієї роботи полягає в аналізі і передбаченні можливих позитивних і негативних наслідків для розвитку сільського господарства і сільської місцевості від приєднання України до Світової Організації Торгівлі (СОТ). На той час як наслідки від зміни торговельних режимів для експортерів, ризики для внутрішнього ринку взагалі, а також зміна рівня підтримки середніх і крупних сільськогосподарських виробників всебічно аналізуються в ході переговірного процесу, то питання впливу на сільську місцевість і на дрібних сільськогосподарських виробників, представлених переважно особистими селянськими господарствами, практично лишаються поза увагою.