|
09-11-2004
При аналізі можливих наслідків для сільського господарства від вступу у СОТ необхідно враховувати таку закономірність: у результаті виконання вимог СОТ у сільському господарстві країн із перехідною економікою відбувається поступова зміна структури внутрішньої підтримки галузі у бік зростання частки заходів "зеленої скриньки" (держава, яка є членом СОТ, має право фінансувати заходи "зеленої скриньки" у будь-якому обсязі залежно від можливостей свого бюджету).
Зокрема, вже 1998 р. частка заходів "зеленої скриньки" у загальній вартості державної підтримки сільського господарства складала: 86,2% у Чеській Республіці, 73,8% у Польщі, 60,8% у Словенії. Фактично, це означає переорієнтацію внутрішньої аграрної політики на розвиток сільської місцевості. Подальша адаптація аграрної політики цих країн до вимог ЄС ще більше підсилила цю тенденцію. Починаючи з 1999 р., політика щодо розвитку сільської місцевості стала другим основним принципом спільної сільськогосподарської політики ЄС.
В Україні ж частка заходів "зеленої скриньки" склала 19,3% у структурі фактичних видатків бюджету 2003 р. і 25,2 % у структурі передбачених видатків державного бюджету 2004 р. У структурі самої "зеленої скриньки" заходи, спрямовані на розвиток сільської місцевості, складають мізерну частку - 3,42% на розвиток соціальної інфраструктури у сільській місцевості 2003 р (1,14% заплановано на 2004 рік). Зовсім не виділяються кошти на розвиток ринкової інфраструктури на селі. І це при тому, що по-перше, третина населення України проживає у сільській місцевості і, по-друге, 67% валової продукції сільського господарства виробляється господарствами населення (за даними 2003 р.). На той же час особисті селянські господарства лишаються поза межами ринкової інфраструктури. Об'єктивна оцінка ситуації вимагає визнання тенденції до зростання частки ОСГ у валовій продукції сільського господарства не зважаючи на зростання державної підтримки сектора сільськогосподарських підприємств.
Як і в інших країнах із перехідною економікою, у майбутньому чисельність зайнятих у сільському господарстві скорочуватиметься. Для сільського населення це означає зменшення доходів, погіршення якості життя. На жаль, альтернативи зайнятості в інших галузях для сільського населення мізерні.
Отже, існує необхідність впровадження цілеспрямованої політики розвитку сільської місцевості, загальна мета якої полягає у створенні стійких довгострокових умов для гарантування майбутнього сільських територій. Сільський розвиток повинен стати складовою державної політики, а не серією окремих проектів і програм.
Підготувала Тамара Осташко
|
|
