|
08-10-2004
Минулий, 2003 рік, був особливо багатим на законодавчі нововведення, які так чи інакше зачіпають усе суспільство.
Зокрема, тоді був прийнятий Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким з 1 січня 2004 року запроваджено систему пенсійного страхування. А це означає, що замість “трудового стажу” вводиться термін “страховий стаж”. Для нової пенсійної системи важливо, скільки років особа працювала, за який період сплачувала страхові внески до Пенсійного фонду та з якої заробітної плати вони сплачувались. Ця система встановлює залежність розміру пенсій від сплачених страхових внесків.
Того ж 2003 року набув чинності Закон України “Про особисте селянське господарство”, який має сприяти вирішенню проблем зайнятості сільського населення. Законом передбачено, що члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення у тому випадку, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена особистого селянського господарства, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2031, дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати.
Цим самим законом передбачено, що члени особистих селянських господарств підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню. Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними збору до Пенсійного фонду України здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За визначеним статтею 1 Закону України “Про особисте селянське господарство” поняттям, особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою... з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Оскільки члени особистого селянського господарства займаються діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, відповідно до ст.11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, їх можна було б віднести до осіб, які забезпечують себе роботою самостійно. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи. Проте Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхові внески нараховуються на суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності, дохід від якої підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їхній розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Отже, дохід від діяльності в особистому селянському господарстві не може бути об’єктом нарахування страхових внесків, а відповідно і члени особистого селянського господарства не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Вони мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що передбачено ст.12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Термін добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначається в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, але не може бути меншим за один рік. Для укладання відповідної угоди необхідно подати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та документи за затвердженим ним переліком.
Для осіб, які беруть добровільну участь у системі пенсійного страхування, страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми, визначені договором про добровільну участь. Сплачуються страхові внески у строки, визначені договором про добровільну участь, але не рідше одного разу на квартал.
Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди. При цьому, сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не може бути меншою від мінімального страхового внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених відповідними законами на день отримання заробітної плати (доходу) - 32% мінімальної заробітної плати для обговорюваної категорії. Для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, величина цього внеску становить 65 грн. Постає запитання, чи зможе селянин щомісяця сплачувати до Пенсійного фонду 65 грн?
Можна сказати, що з членами особистого селянського господарства, які ведуть господарство на ділянках, розмір яких не був збільшений у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) все зрозуміло (НЕ ЗРОЗУМІЛО, ЗОКРЕМА ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЬ ЦЯ ЦИФРА 65 ГРН?), хоча й виникає логічне запитання, а чи зможе селянин щомісяця сплачувати до Пенсійного фонду 65 гривень?
А як щодо членів тих селянських господарств, які приєднають до земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства отриману в натурі земельну частку? Якщо дохід від господарської діяльності на такій земельній ділянці оподатковуватиметься, то, відповідно, таких членів селянського господарства можна сміливо віднести до осіб, визначених у п.4 статті 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і повинні сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду, відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками, визначеними п. 2 ст.4 зазначеного закону ( 32% суми оподатковуваного доходу). Проте, знову виникає логічне запитання – а чи зможуть селяни заробити стільки, щоб забезпечити сплату бодай мінімального страхового внеску?
Довідкова інформація
Нагадаємо основоположні правила пенсійного забезпечення:
- пенсія залежить від страхового стажу – періоду, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ЯКИЙ ЦЕЙ МІНІМАЛЬНИЙ СТРАХОВИЙ ВНЕСОК, ЧИ Є ВІН ФІКСОВАНИЙ?);
- страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку доходів громадян. Якщо ж щомісячні страхові внески були меншими за мінімальний страховий внесок, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків пропорційно до сплачених внесків;
- розмір пенсії визначається, виходячи з середньомісячної заробітної плати (доходу), з якого сплачено страхові внески;
- починаючи з 1 липня 2000 року враховується тільки той дохід, який зберігається у системі персоніфікованого обліку доходів громадян.
Варто зауважити, що за мінімальних страхових внесків їхні платники отримуватимуть мінімальну пенсію. Мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік перед призначенням пенсії.
За наявності страхового стажу меншого терміну, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
З введенням нової системи пенсійного страхування змінились і принципи врахування середнього заробітку для нарахування пенсії. Тепер до середнього заробітку включаються тільки ті суми, з яких були сплачені внески на обов’язкове державне пенсійне страхування, але в межах встановленої законодавством максимальної суми, з якої сплачуються страхові внески – 2 тис. 660 грн.
Пенсійний фонд, починаючи з 1998 року, веде персоніфікований облік внесків громадян. Відомості про сплачені внески та заробітну плату (доходи), з яких вони сплачуються за поданням підприємств, вносяться в загальнодержавну базу даних на персоніфікований рахунок кожної застрахованої особи.
Найголовніше, і це повинен чітко уяснити кожен потенційний пенсіонер, - в базі даних Пенсійного фонду фіксується і зберігається інформація лише про легальні доходи, на які були нараховані страхові внески.
Відповідно до чинного законодавства, для визначення розміру пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарні місяці страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. При цьому – за період починаючи з 1 липня 2000 року враховується лише заробітна плата (дохід), яка міститься в базі персоніфікованого обліку доходів громадян.
|
|
