ЗАКОН УКРАЇНИ „ПРО СПРОЩЕНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА”

Цей Закон визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) на сплату єдиного податку та може застосовуватися на вибір суб'єкта малого підприємництва.

1.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності з урахуванням обмежень, встановлених статтею 1.3 цього Закону може застосовуватися такими суб'єктами малого підприємництва :

а) фізичними особами - підприємцями (далі по тексту - фізичні особи), які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи (в тому числі, фізичними особами, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх робіт (послуг) на ринках), у трудових відносинах з якими протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб (включаючи членів їх сімей) та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень;

б) юридичними особами - суб'єктами господарювання (далі по тексту - юридичні особи) будь-якої організаційно - правової форми та форми власності, в яких за календарний рік середньооблiкова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. 500 тис. гривень.

1.2. Середньооблiкова чисельність працюючих осіб у суб'єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування, визначається за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком працівників, які знаходяться у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

1.3. Дія цього Закону не поширюється на:

а) довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

б) суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких частка, що належить юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків;

в) суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;

г) суб'єктів господарювання, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють експорт, імпорт та оптовий продаж підакцизних товарів, оптовий та роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів (крім фасованих в ємкості до 10 літрів);

д) фізичних осіб, які здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів, крім пива;

е) суб'єктів господарювання, які застосовують інший спосіб розрахунків за продукцію (товари, роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового;

) суб'єктів господарювання, які здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

ж) нерезидентів України та/або їх постійних представництв;

з) реєстраторів цінних паперів, крім тих суб'єктів, які здійснюють діяльність виключно з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів і не займаються діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг;

і) суб'єктів господарювання - фізичних осіб, які надають в оренду житлові та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) загальна площа, яких перевищує 150 кв. метрів;

к) суб'єктів господарювання - ринки;

л) суб'єктів господарювання, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

2.1. Об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи, інші доходи з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.6 цієї статті.

2.2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, одержана суб'єктом господарювання на поточний рахунок або у готівковій формі за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та безготівковій формах розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 5 відсотків).

2.3. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за операціями згідно договорів доручення, комісії (консигнації), схову, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари, є винагорода (комісійна або авторська винагорода), отримана за цими договорами.

2.4. У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою на рахунок або в касу підприємства від реалізації цих фондів та їх залишковою вартістю, що склалася на момент їх продажу.

2.5. У разі здійснення операцій з продажу цінних паперів виручкою від реалізації вважається різниця між їх покупною (номінальною - у разі власної емісії) вартістю та ціною реалізації на момент продажу.

2.6. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не включаються:

а) суми, одержані суб'єктом під зобов'язання про повернення у вигляді кредитів, поворотної фінансової допомоги, а також внутрішні розрахунки між структурними підрозділами платників податку, коли вони отримані та повернені протягом року;

б) сума податків і зборів (обов'язкових платежів), отриманих та перерахованих до бюджетів усіх рівнів відповідно до законодавства;

в) кошти, отримані як відшкодування податку на додану вартість;

г) кошти цільового призначення, отримані від фондів соціального страхування;

д) кошти, які повертаються замовнику або покупцю (у випадках повернення товару або розірвання договору);

е) вартість зворотної тари, неповернутої протягом календарного року;

є) кошти, отримані від розміщення цінних паперів власної емісії;

ж) кошти, отримані в оплату за продукцію (товари, роботи, послуги), вартість якої включено до валового доходу (юридичної особи) чи/або загального оподатковуваного доходу (фізичної особи) та реалізовану в період оподаткування за загальною системою, крім випадків їх реалізації за рахунок бюджетних коштів;

з) кошти, які внесені засновниками або учасниками до власного статутного фонду платника єдиного податку - юридичної особи;

і) дивіденди, отримані та раніше оподатковані згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств";

к) інші звичайні та надзвичайні доходи, отримані та раніше оподатковані згідно із спеціальними законами.

л) кошти цільового призначення, отримані у вигляді дотацій, субсидій, трансфертів, субвенцій, для покриття витрат з надання послуг та виконання робіт пільговим категоріям населення.

2.7. Інші операційні доходи - це доходи від операційної діяльності, крім виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

2.8. Під операційною діяльністю платника єдиного податку розуміється його основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

2.9. Фінансовими доходами платника єдиного податку є доходи від фінансових інвестицій, які обліковують за методом участі в капіталі; дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

2.10. Іншими доходами платника єдиного податку є: доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; інші доходи не пов'язані з операційною діяльністю підприємства платника єдиного податку.

3.1. Платники єдиного податку не є платниками таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

а) податку на прибуток підприємств (за винятком сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, податку на прибуток з доходів, призначених для виплати процентів, роялті, фрахту, а також з доходів, що отримують нерезиденти з джерелом їх походження з України);

б) податку з доходів фізичних осіб відносно доходів (об'єкту оподаткування), отриманих від господарської діяльності фізичної особи, що оподатковані згідно із цим законом та оподаткованих за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності;

в) податку на додану вартість, за винятком: фізичних осіб, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платниками податку на додану вартість; юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 3 відсотки; здійснення операцій з ввезення (пересилання або отримання) продукції (товарів, робіт, послуг) на митну територію України;

г) плати за землю (земельний податок) в частині земельних ділянок, що використовуються для здійснення господарської діяльності (крім орендної плати);

д) податку на нерухоме майно в частині нерухомого майна, що використовується для здійснення підприємницької діяльності;

е) плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

є) податку на промисел;

ж) комунального податку;

з) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

і) ринкового збору.

3.2. Податки і збори (обов'язкові платежі), не зазначені в пункті 3.1. цієї статті, у тому числі внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачуються платником єдиного податку фізичною або юридичною особою в порядку і розмірах, визначених законодавством.

3.3. Фізичні та юридичні особи за себе та своїх найманих працівників (в тому числі членів своєї сім'ї, які задіяні у здійсненні підприємницької діяльності платника єдиного податку) сплачують внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства у вигляді єдиного соціального внеску, розміри якого визначаються законодавством.

4.1. Звітним податковим періодом платника єдиного податку є:

а) для юридичних осіб та фізичних осіб (крім фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх робіт (послуг) на ринках) - календарний квартал;

б) для фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх робіт (послуг) на ринках - календарний рік .

Звітний податковий період розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

4.2. У разі, якщо фізична особа припиняє діяльність і внаслідок чого знімається з державної реєстрації, помирає, визнається судом безвісно відсутньою чи оголошується померлою, або втрачає статус резидента до закінчення звітного податкового періоду, останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який припадає дата, оголошення померлою або визнання її безвісно відсутньою, шляхом винесення судом відповідного рішення, смерті платника єдиного податку або втрати ним статусу резидента.

У разі, якщо юридична особа ліквідується до закінчення звітного податкового періоду, останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який припадає дата її ліквідації.

5.1. Ставка єдиного податку для фізичних осіб (крім фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх робіт (послуг) на ринках), встановлюється щорічно органами місцевого самоврядування з урахуванням виду господарської діяльності, місця здійснення такої діяльності, обсягу виручки.

5.2. Ставка єдиного податку для фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх робіт (послуг) на ринках, встановлюється щорічно органами місцевого самоврядування з урахуванням територіального розташування місця торгівлі та асортименту товарів (робіт, послуг) фізичних осіб.

5.3. Встановлені ставки єдиного податку для фізичних осіб підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.

5.4. У разі, якщо для певного виду господарської діяльності органом місцевого самоврядування не встановлено ставку єдиного податку, то до моменту її встановлення платник єдиного податку сплачує податок за мінімальною ставкою, встановленою цим органом місцевого самоврядування.

5.5. У разі, якщо фізична особа здійснює декілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво i сплачується єдиний податок за більшою ставкою, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

5.6. Для фізичних осіб ставка єдиного податку встановлюється в залежності від обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік у таких межах - від 20 до 300 гривень в місяць.

У разі якщо на протязі звітного календарного року фізичною особою було перевищено обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зазначений у Свідоцтві платника єдиного податку, то така особа зобов'язана протягом 15 календарних днів наступного місяця за місяцем, у якому відбулося таке перевищення, подати заяву до органу державної податкової служби та перейти на загальну систему оподаткування.

5.7. У разі, коли фізична особа, здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів своєї сім'ї, ставка єдиного податку за кожну таку особу становить 20 відсотків від встановленої ставки.

6.1. Юридичні особи можуть самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податку:

а) 5 відсотків від об'єкту оподаткування, за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Платники єдиного податку за ставкою 5 відсотків не є платниками податку на додану вартість;

б) 3 відсотки від об'єкту оподаткування, за винятком акцизного збору та за умови сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

7.1. Фізичні особи сплачують єдиний податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа включно до початку місяця, за який здійснюється сплата цього податку.

Фізичні особи за власним рішенням можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь звітний податковий період (квартал, рік) або за інший будь-який термін у межах поточного звітного податкового періоду.

7.2. Сплачена сума єдиного податку є остаточною i не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань фізичної особи - платника податку з доходів фізичних осіб.

7.3. Юридичні особи сплачують єдиний податок згідно поданого розрахунку про сплату єдиного податку протягом 10 календарних днів, наступних за встановленим у пункті 10.4 статті 10 цього Закону останнім днем подання такого розрахунку.

8.1. Суб'єкти малого підприємництва мають право застосовувати лише один порядок оподаткування, обравши за власним бажанням спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або загальну систему оподаткування. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування, а також рішення про зміну ставки єдиного податку може бути прийняте суб'єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року.

8.2. Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування, а також рішення про зміну ставки єдиного податку (в тому числі, внаслідок зміни виду діяльності) можуть бути здійснені юридичними та фізичними особами з початку нового звітного податкового періоду - кварталу за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу.

У такому ж порядку провадиться перехід фізичної особи, що сплачує єдиний податок, з одного виду діяльності на інший.

8.3. У заяві про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, яка подається до органів державної податкової служби, юридичні особи зазначають обрану ставку єдиного податку.

8.4. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, якi подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їх державної реєстрації, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того місяця, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

8.5. У разі припинення підприємницької діяльності суб'єктом малого підприємництва, податкові зобов'язання по сплаті єдиного податку нараховуються йому по останній (включно) місяць його фактичної діяльності.

8.6. Порядок оподаткування платників податків при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або при переході на загальну систему оподаткування встановлюється Державною податковою адмiнiстрацiєю України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

9.1. Форма свідоцтва платника єдиного податку і порядок його видачі встановлюються Державною податковою адмiнiстрацiєю України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

Свідоцтво платника єдиного податку видається на календарний рік та не потребує щоквартального продовження.

9.2. Бланк свідоцтва платника єдиного податку є документом суворої звітності, що запроваджується на всій території України.

9.3. При переході із загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування свідоцтво платника єдиного податку видається за умови сплати податкових зобов'язань, строк сплати яких настав на момент подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

9.4. Орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктом малого підприємництва зобов'язаний видати безоплатно свідоцтво платника єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом малого підприємництва у судовому порядку.

10.1. Фізичні особи для визначення результатів господарської діяльності ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

Форма та порядок ведення книги обліку доходів та витрат суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

10.2. Фізичні особи (крім фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх робіт (послуг) на ринках), подають до органу державної податкової служби протягом 20 календарних днів після закінчення звітного періоду (кварталу) звіт за результатами господарської діяльності.

Форма звіту, порядок його заповнення та подання встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

10.3. Фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх робіт (послуг) на ринках подають до органу державної податкової служби декларацію громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержаний ними за звітний календарний рік доход протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного календарного року.

Форма декларації, порядок її заповнення та подання встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

10.4. Юридичні особи подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку, за результатами господарської діяльності, за звітний податковий період (квартал) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (кварталу). Звітність з акцизного збору та податку на додану вартість подається у терміни, визначені законодавством.

Форма розрахунку про сплату єдиного податку юридичними особами затверджується Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

10.5. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

10.6. Платники єдиного податку ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є, згідно з законодавством.

11.1. Платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність нарахування, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку, а також інших податків, платниками яких вони є, згідно із законодавством України.

11.2. У разі недотримання положень, визначених статтею 1 цього Закону, платник єдиного податку зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного кварталу, а також втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності протягом наступного календарного року.

11.3. Сума перевищення фізичними особами граничної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оподатковується за ставкою 5 відсотків.

Сума перевищення юридичними особами граничної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оподатковується за ставкою 10 відсотків.

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

2. У зв'язку з набранням чинності цим Законом відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України припиняється дія:

Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 (Офіційний вісник України, 1998, № 27, ст. 975; 1999,

№ 26, ст. 1230);

абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 Розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993,

№ 10, ст.77; 1993, № 26, ст. 281; 1993, № 34, ст. 356; 1996, № 9, ст. 41; 1996,

№ 45, ст. 234; 1998, № 25, ст. 147; 1998, № 30-31, ст. 195; 1999, № 4 ст. 35; 1999, № 25, ст. 211; 2000, № 32, ст. 254; 2000, № 5, ст. 34; 2000, № 20, ст. 149; 2000, № 43, ст. 370; 2001, № 2-3, ст. 10; 2001, № 4, ст. 17; 2001, № 10, ст. 44; 2001,

№ 31, ст. 144; 2002, № 8, ст. 63; 2002, № 12-13, ст. 92; 2002, № 29,

ст. 192; 2002, № 31, ст. 214; 2002, № 46, ст. 347; 2003, № 10-11, ст. 86; 2003,

№ 23, ст. 149; 2003, № 37, ст. 147; 2005, № 7-8, ст. 162; 2005, № 17, № 18-19, ст. 257).

3. У Законі України "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 39, ст. 510; 1999, № 5-6, ст. 39; 1999, № 20-21, ст. 192; 1999, № 26, ст. 215; 1999, № 51, ст. 455; 2000, № 36, ст. 298; 2002, № 5, ст. 30; 2003, № 10-11, ст. 87; 2003, № 12, ст.88; 2003, № 33-34, ст. 267; 2004, № 7,

ст. 56; 2005, № 17, № 18-19, ст. 267; 2005, № 20, ст. 278) частину першу статті 14 доповнити пунктом такого змісту:

"єдиний податок."

4. У Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 37, ст. 237; 1998,

№ 11-12, ст. 49; 1998, № 42, ст. 257; 1998, № 49, ст. 303; 1999, № 38, ст. 349; 1999, № 52, ст. 465; 2000, № 13, ст. 104; 2001, № 2-3, ст. 10; 2002, № 12-13,

ст. 92; 2003, № 7, ст. 65; 2003, № 10-11, ст. 86; 2003, № 33-34, ст. 267; 2004,

№ 10, ст. 104; 2004, № 17-18, ст. 250; 2004, № 49, ст. 528; 2005, № 6, ст. 137; 2005, № 7-8, ст. 162; 2005, № 17, № 18-19, ст. 267) пункт 1 статті 4 доповнити частиною такого змісту:

"для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, у разі прийняття зазначеною особою відповідного рішення, збір на обов'язкове пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою 16 відсотків від мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на період, за який здійснюється такий внесок, або за власним рішенням - від будь-якого іншого розміру отриманого доходу (прибутку), в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду, але не менший за мінімальну заробітну плату, встановлену законом на період, за який здійснюються такі внески."

5. У Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 49-51, ст. 376; 2004, № 49, ст. 528; 2005, № 6, ст. 137; 2005, № 17, № 18-19, ст. 267) пункт 14 Розділу ІV "Прикінцеві положення" доповнити підпунктом 11) такого змісту:

"11) щорічно передбачати у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за рахунок його загального фонду кошти для компенсації Пенсійному фонду України суми втрат від застосування спеціальної ставки та єдиного соціального внеску суб'єктами малого підприємництва - фізичними особами, які обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок у сумі різниці між коштами, що були б сплачені при застосуванні ставки, визначеної в абзаці другому пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та сплаченими за спеціальною ставкою (або частиною коштів, що надійшла до Пенсійного фонду України в складі єдиного соціального внеску), що нарахована на мінімальний розмір заробітної плати в Україні, встановлений Законом у місяці в якому виникло зобов'язання щодо сплати внесків.

Для визначення сум такої компенсації та обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) страхувальник (застрахована особа) розраховує суму єдиного соціального внеску як за загальною ставкою, так і за спеціальною ставкою, що відображається в обов'язковій звітності, та сплачує єдиний соціальний внесок за спеціальною ставкою."

6. До набрання чинності Закону України про єдиний соціальний внесок - суб'єкти господарювання сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим пунктом.

Фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, сплачує страхові внески за себе на добровільних засадах відповідно угоди, укладеної із спеціально уповноваженим органом, або у порядку, визначеному цим пунктом.

Фізична особа-підприємець має право обирати за власним рішенням:

1) базу для нарахування внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування з урахуванням обмежень, визначених у цьому пункті;

2) участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні: від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; на випадок безробіття.

Базою для нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування є:

• дохід фізичної особи-підприємця у розмірі мінімальної заробітної плати, встановлений законом на період, за який здійснюються такі внески;

• або будь-який інший розмір отриманого доходу (прибутку), в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду, але не менший за мінімальну заробітну плату, встановлену законом на період, за який здійснюються такі внески.

Якщо фізична особа-підприємець вирішила приймати участь лише у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, вона сплачує за себе страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 16 відсотків від обраної за власним рішенням бази оподаткування, яка визначається відповідно до цього пункту.

Якщо фізична особа-підприємець вирішила приймати участь у всіх видах загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи пенсійне страхування, вона сплачує за себе єдиний страховий внесок за ставкою 20 відсотків від обраної бази оподаткування.

Суб'єкт господарювання, що визначений у пункті 1.1 статті 1 цього Закону, який використовує працю найманих працівників, що перебувають з ним у трудових відносинах, у тому числі членів його сім'ї, які приймають участь у підприємницькій діяльності такої особи, сплачує єдиний соціальний внесок на всі види загальнообов'язкового державного соціального страхування за ставкою 20 відсотків. Базою для нарахування єдиного соціального внеску є сума фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з суб'єктом господарювання (фізичною та юридичною особою), в тому числі членів сім ї, які приймають участь у його господарській діяльності, в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду, але не менший за мінімальну заробітну плату, встановлену законом на період, за який здійснюються такі внески.

До фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників включаються: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

У разі сплати внеску лише на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за спеціальною ставкою 16 відсотків, фізична особа-підприємець перераховує його суму на рахунок Пенсійного фонду України.

Суб'єкт господарювання, який здійснює діяльність з використанням найманої праці, в тому числі із залученням членів його сім ї, сплачує нараховану суму єдиного соціального внеску на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Термін сплати внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску - протягом 20 календарних днів із дня закінчення місяця, за який сплачуються внески.

До створення спеціального органу зі збору та розподілення єдиного соціального внеску відділення Державного казначейства наступного дня після надходження коштів перераховують суму єдиного соціального внеску (за ставкою 20 %) до фондів соціального страхування у таких розмірах:

• до Пенсійного фонду України - 80 відсотків;

• до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 7,5 відсотка;

• до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 5 відсотків;

• до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - 7,5 відсотка.

Суб'єкти господарювання подають територіальним органам Пенсійного фонду України розрахунок суми єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за попередній звітний період (рік) за формою, встановленою Міністерством праці та соціальної політики України та Пенсійним фондом України, та відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Суб'єкти малого підприємництва юридичні та фізичні особи несуть відповідальність за порушення законодавства в частині реєстрації в територіальних органах фондів соціального страхування, нарахування та сплати страхових внесків, подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, згідно із законодавчими актами України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

7. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня прийняття цього Закону привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити перегляд нормативно-правових актів інших органів виконавчої влади, у відповідність із цим Законом.

8. Державній податковій адміністрації України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику у тримісячний термін з дня прийняття цього Закону розробити та затвердити нормативні акти, передбачені статтями 8, 9 та 10 цього Закону.