КОНЦЕПЦІЯ ПРОГРАМИ ДОРАДНИЦТВА

Кабінет Міністрів України свіоїм розпорядженням N 210-р 20 від червня 2005 схваливроку Концепцію державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності на 2006-2009 роки.

В розробці Концепції приймав участь експерт Інстиуту сільського розвитку, член Ради Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець. Нижче наведено текст розпорядження КМУ.

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності на 2006-2009 роки (далі - Програма), що додається.

2. Визначити Мінагрополітики державним замовником Програми.

3. Мінагрополітики разом з Мінфіном. Мінекономіки, Мін'юстом, Держпідприємництвом, Українською академією аграрних наук, Національним аграрним університетом розробити та подати до 1 листопада 2005 р. на розгляд Кабінетові Міністрів України проект Програми.

Інд. 22

    У результаті реформування сільського господарства відбулися радикальні структурні зміни в аграрному секторі економіки, які потребують адекватної зміни системи раніше набутих форм і методів ведення аграрного виробництва. Сформовано принципово нові засади організації сільського господарства та аграрного бізнесу, в результаті чого реструктуризовано колективні сільськогосподарські підприємства, проведено паювання землі та майна, на заміну сертифікатів здійснюється видача громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку.

    Протягом останніх років кількість юридичних осіб - суб'єктів господарювання зросла до 60 тис., або майже в 5 разів. Проте більшість їх керівників ще не оволоділа сучасними підходами до господарювання і збуту власної продукції, тому доходи не забезпечують розширеного відтворення галузі.

    Сільськогосподарські підприємства всіх форм власності та 5,6 млн. особистих селянських господарств зіткнулися з проблемами ефективного функціонування в умовах ринкової економіки. Відбувається процес згортання виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції, особливо у тваринництві, скорочуються робочі місця, збільшується розшарування селян за рівнем доходів, руйнується соціальна інфраструктура.

    Причинами зниження агроресурсного потенціалу є:

• неготовність керівників сільськогосподарських підприємств до самостійного прийняття управлінських рішень та майнової відповідальності за прибутковість аграрного бізнесу;

• відсутність досвіду практичної роботи в умовах ринкової економіки;

• недостатня кількість висококваліфікованих спеціалістів у галузі сільського господарства;

• низький рівень обізнаності з новітніми досягненнями сільськогосподарської науки та відсутність практичних навичок інноваційного розвитку в умовах обмежених, фінансових, матеріальних та інших ресурсів;

• нерозвинутість ринкової та соціальної інфраструктури у сільській місцевості, особливо такої її важливої складової, як інформаційно-консультаційне забезпечення товаровиробників;

• відсутність ефективних механізмів співпраці аграрної науки, освіти і сільського господарства.

    Зазначені проблеми намагаються розв'язати сільськогосподарські дорадчі служби, створені майже в усіх областях та Автономній Республіці Крим згідно з проектами міжнародної технічної допомоги, однак їх можливості обмежені і вони не здатні задовольнити дедалі зростаючі потреби сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення у дорадчих послугах.

    Сільськогосподарські дорадчі служби існують майже у 120 країнах світу. В Європейській хартії розвитку сільської місцевості визначено, що сільськогосподарське дорадництво є основним джерелом безперервного поповнення сільськогосподарських знань та проведення науково-прикладних досліджень.

    Мета Програми полягає у реалізації державної політики, спрямованої на задоволення потреб сільськогосподарських підприємств, особистих селянських і фермерських господарств, а також сільського населення у поглибленні професійних знань і вдосконаленні практичних навичок та підвищенні ефективності конкурентоспроможного господарювання.

    Основними завданнями Програми є:

• формування мережі сільськогосподарських дорадчих служб і системи поширення інформації з питань аграрної економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, оподаткування, права, екології тощо;

• забезпечення стимулювання прикладних наукових розробок, сприяння створенню інформаційних ресурсів, необхідних для ефективного ведення сільського господарства;

• організація розвитку сучасної інфраструктури для забезпечення стабільного функціонування аграрного ринку;

• запровадження інноваційно-інвестиційних методів господарювання;

• організація надання послуг органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування з питань підготовки та виконання планів соціально-економічного розвитку сільської місцевості.

    Проблема надання дорадчих послуг може бути розв'язана за такими варіантами:

• споживачі дорадчих послуг повністю оплачують їх вартість. Цей варіант через низьку платоспроможність сільського населення значно звужує спектр і якість послуг, які може отримати сільське населення;

• за рахунок бюджетних коштів надаються тільки соціально спрямовані дорадчі послуги, що необхідні сільському населенню та мають найбільший соціальний ефект. Інші види послуг пропонуються за рахунок їх замовників. Такий підхід дає можливість більш ефективно використовувати бюджетні кошти.

    Виходячи із соціально-економічної ситуації, що склалася у сільській місцевості, найбільш прийнятним є другий - змішаний варіант надання сільському населенню дорадчих послуг.

    Проблему надання дорадчих послуг передбачається розв'язувати шляхом:

• надання консультацій з питань участі в державних і галузевих програмах розвитку агропромислового виробництва;

• інформування сільськогосподарських підприємств та сільського населення про новітні досягнення науки і техніки, впровадження у виробництво сучасних технологій, передового досвіду господарювання, дотримання стандартів якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

• розроблення та реалізації типових модульних проектів з повним циклом агропромислового виробництва великими, середніми і малими підприємствами в різних природно-кліматичних зонах;

• освоєння сучасних методів виробництва нетрадиційних видів сільськогосподарської продукції;

• залучення до надання дорадчих послуг вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, які здійснюють підготовку кадрів для сільського господарства, а також суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності у сфері сільського господарства;

• забезпечення розвитку інфраструктури аграрного ринку, зокрема:

• сприяння організації мережі збуту сільськогосподарської продукції на кооперативних засадах, створенню вертикально-інтегрованих агропромислових формувань, кредитних спілок, регіональних кредитних банків тощо;

• налагодження взаємовигідних партнерських відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими операторами агропродовольчого ринку;

• організація інформування сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення про ціни і кон'юнктуру аграрного ринку, переваги та ризики, що пов'язані з його глобалізацією;

• забезпечення розвитку сільської місцевості та розв'язання соціальних проблем сільського населення, зокрема:

• надання допомоги в самоорганізації сільських громад, розробленні програм соціально-економічного і культурного розвитку та проведення моніторингу їх виконання;

• сприяння створенню інформаційно-навчальних центрів, клубів, груп за інтересами, в тому числі для жінок (з питань бухгалтерського обліку, комп'ютеризації, кулінарії, догляду за дітьми), дітей та молоді;

• надання дорадчих послуг з питань продуктивної самозайнятості сільського населення, створення малих підприємств у сфері соціально-побутових послуг, зеленого туризму та інших видів несільськогосподарської діяльності;

• підготовка та проведення науково-практичних конференцій з питань аграрного та несільськогосподарського підприємництва, сталого розвитку сільських територій, місцевого самоврядування тощо.

    Загальнодержавний рівень проблеми зумовлює обов'язковість централізованого бюджетного фінансування у поєднанні з виділенням коштів місцевих бюджетів. Важливим фактором успішного здійснення заходів є залучення коштів підприємств, установ та організацій усіх форм власності та фізичних осіб.

    Перелік видів соціально спрямованих дорадчих послуг, щонадаються суб'єктам господарювання і сільському населенню за рахунок коштів державного бюджету, порядок їх надання та орієнтовний кошторис видатків щороку затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

    У державних цільових програмах, спрямованих на розвиток сільського господарства та сільської місцевості, передбачаються кошти для фінансування дорадчої діяльності в розмірі не менш як 5 відсотків, передбачених для цих програм.

    Порядок використання зазначених коштів визначається відповідно до законодавства.

    Орієнтовний обсяг фінансового забезпечення виконання Програми з державного бюджету становить 314 млн. гривень.

    Органи місцевого самоврядування самостійно визначають види додаткових соціальне спрямованих дорадчих послуг, які надаються за рахунок коштів місцевих бюджетів, відповідно до місцевих програм соціально-економічного розвитку.

    Виконання Програми сприятиме реалізації євро інтеграційних планів України, а саме: підвищенню ефективності та подоланню збитковості сільськогосподарського виробництва, розширенню сфери зайнятості сільського населення, поліпшенню його добробуту, заохоченню молоді до роботи і проживання в сільській місцевості, розвитку сільських населених пунктів.

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi