|
09-11-2004
|
|
Рисунок №1
|
|
|
Фінансові результати. Починаючи з 1996 р. і до 1999 р. сільське господарство України було збитковим. Найгірші фінансові результати сільськогосподарські підприємства мали у 1998 -1999 р., що передували масовій реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. У 1998 р. частка збиткових підприємств в аграрному секторі склала 70%, а сума збитків сягнула 4060,1 млн.грн. (рис.1,2). У наступному 1999 р. вже 84% сільськогосподарських підприємств були збитковими, а сума збитків становила 3391,1 млн.грн.
Починаючи з 2000 р. ситуація радикально покращилася частково завдяки реорганізації колективних сільгосппідприємств і сприятливій для виробників ситуації на ринку, а частково завдяки заходам аграрної політики. 65,5% сільгосппідприємств у 2000 р. стали прибутковими, а сільськогосподарські підприємства отримали прибуток у 1410,9 млн.грн. Проте, в наступні три роки фінансові результати сільського господарства знову погіршилися. За три роки сума прибутку зменшилася, а кількість збиткових підприємств зросла і у 2003 р. становила вже 50% (рис.2). Причини цих негативних явищ переважно полягають у неврегульованості аграрних ринків.
Нижче наведено попередні дані за 2002 р. по кількості збиткових підприємств і рентабельності сільгосппідприємств по Київській, Донецькій, Одеській і Луганській області. В таблиці наведено порівняння з попереднім 2001 р.
Загальний рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств у 2002 р. склав (-) 1,9%. Рентабельними були виробництво зернових (19,3%), насіння соняшнику (77,9%), овочів (8,9%), картоплі (24,2%), яєць (14,6%), Збитковою залишається галузь тваринництва (Табл.2).
Стан кредиторської і дебіторської заборгованості.
Загальна сума кредиторської заборгованості сільськогосподарських підприємств станом на 1 грудня 2002 р. становила 12078,9 млн. грн., а дебіторська 4773 млн. грн., що складає 39,5% від суми загальної кредиторської заборгованості (рис.3). Із загальної суми кредиторської заборгованості сільгосппідприємств майже половина (49%) є простроченою.
Протягом 2002 р. кредиторська заборгованість сільськогосподарських підприємств зросла на 4,9%, а сума простроченої заборгованості скоротилася на 10,2%.
Сума дебіторської заборгованості з початку року зросла (на 11,5%), а сума простроченої дебіторської заборгованості скоротилася.
Заборгованість бюджетним установам складає 10% у загальній сумі кредиторської заборгованості сільгосппідприємств, причому 64% цієї суми є простроченою. За 2002 р. сума заборгованості бюджетним установам зросла на 2,9%, а її частка у загальній заборгованості практично не змінилася. Зросла і заборгованість бюджету перед сільськогосподарськими виробниками (на 24%), а частка простроченої заборгованості в її складі зменшилася.
У структурі боргу заборгованість із виплати заробітної плати станом на 1 грудня 2002 р. склала 2,8%. Починаючи з 2000 р. заборгованість підприємств із заробітної плати зменшується (рис. 5), хоча темпи зниження заборгованості протягом 2002 р. уповільнилися.
Серед пілотних областей найбільшу суму заборгованості із заробітної плати у сільському господарстві має Київська область (табл.2), хоча за середньорічною кількістю працівників сільськогосподарських підприємств Київська область знаходиться на другому місці після Одеської. У Донецькій і Київській області борг із заробітної плати сформувався переважно протягом 2002 р. а у Луганській і Одеській області майже половина суми боргу сформувалась за попередні роки.
В таблиці 3 представлені деякі показники, що характеризують масштаб боргу сільгосппідприємств - як відсоток у валовій продукції сільського господарства, як відсоток у доходах бюджету, середня заборгованість на одне підприємство, на одного зайнятого тощо.
Основні індикатори платоспроможності підприємств.
Найбільш розповсюдженим критерієм платоспроможності підприємства є відношення активів до заборгованості (ratio of assets to liabilities), проте в сільськогосподарських підприємствах балансова вартість активів не відповідає їх ринковій вартості.
Тому використовують наступні критерії:
- Коефіцієнт покриття (current ratio) - характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами (нормативне значення 1,5).
- Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів (нормативне значення 0,1).
- Відношення боргових зобов'язань до прибутку (показує здатність обслуговувати борг у майбутньому).
Наказом Міністерства економіки України №І0 від 17.01.2001 р. затверджені "Методичні рекомендації виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства чи доведення до банкрутства", у яких визначені ознаки поточної, критичної і надкритичної неплатоспроможності. Рекомендації цієї методики є обов'язковими і розроблені вони для забезпечення однозначності підходів до оцінки фінансово-господарського стану підприємства.
Ознаки поточної платоспроможності . Економічним показником поточної неплатоспроможності при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань. Від'ємне значення цього показника є ознакою поточної неплатоспроможності підприємства.
Ознаки критичної неплатоспроможності відповідають стану потенційного банкрутства. Критична неплатоспроможність має місце, коли за умови поточної неплатоспроможності коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами менше їх нормативних значень (1,5 і 0,1 відповідно).
Ознаки надкритичної неплатоспроможності. Надкритична неплатоспроможність має місце, якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку.
Згідно з "Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства...", сільське господарство України має ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства. На основі розрахунків за зведеним балансом підприємств сільського господарства у 2001 р., коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами в кінці 2001 р. мали значення 0,84 і (-)0,05, що менше нормативних значень (1,5 і 0,1 відповідно).
У зв'язку з погіршенням фінансового стану сільськогосподарських підприємств Міністерство аграрної політики України 17 січня 2003 р. видало наказ "Про заходи щодо ліквідації збитковості підприємств агропромислового комплексу України та запровадження моніторингу її скорочення".
Указом створено робочу групу по аналізу причин збитковості та вжиттю заходів по її ліквідації і розроблено відповідні заходи. Заходи включають боротьбу за подовження дії фіксованого сільськогосподарського податку, регулювання аграрного ринку тощо. Заходи по реструктуризації сільгосппідприємств відсутні. Будь-які індикатори виконання заходів ліквідації збитковості також відсутні.
Додаток
Перелік нормативно-правових актів, що регулюють процес реструктуризації підприємств в України
1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Згідно із законом України від із змінами і доповненнями від 30.06.99 №784-ХІV цей Закон викладено в новій редакції). Цей закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності боржника або визнання його банкрутом. Розділ VI цього закону містить особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств: переважне право на придбання об'єктів нерухомості підприємства-банкрута належить сільгосппідприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості; врахування сезонності виробництва при аналізі фінансового становища; рішення про звернення з клопотанням про санацію до арбітражного суду приймається за участю представника органу місцевого самоврядування територіальної громади.
2. Наказ Міністерства економіки України №І0 від 17.01.2001 р. "Методичні рекомендації виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства чи доведення до банкрутства".
3. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 р. №2658-ІІІ
4. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Мінекономіки України від 4 травня 2001 р. №72/49 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)".
5. "Про затвердження порядку подання пропозицій арбітражному суду щодо кандидатур арбітражних керуючих" Наказ Міністерства економіки України від 25 квітня 2001 р. №87.
6. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій №22 від 23.02.98 "Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій".
7. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій №81 від 27.06.97 "Про затвердження Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій".
8. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій №56 від 21.04.97 "Про затвердження Методики складання бізнес-планів" - для підприємств, які здійснюють реструктуризацію.
Підготувала Тамара Осташко
|
