Громадські слухання на тему "Мале підприємництво в сільській місцевості реалії, проблеми, перспективи"

Київ, 24 жовтня 2003 року

24 жовтня 2003 року в комітетах Верховної Ради України відбулись громадські слухання на тему: Мале підприємництво в сільській місцевості: реалії, проблеми, перспективи.

Організаторами заходу були: Комітет Верховно Ради України з питань промислової плітики та підприємництва, громадські організації Інститут сільського розвитку та Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України.

АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА, ПІДГОТОВАНА ДО ГРОМАДСЬКИХ СЛУХАНЬ: МАЛЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ: РЕАЛІЇ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

(за результатами аналізу матеріалів, отриманих під час проведення круглих столів з проблем розвитку малого підприємництва в сільській місцевості у 2003 р.)

Розвиток малого і середнього підприємництва в Україні, збільшення його частки у ВВП до рівня розвинених країн є очевидною необхідністю. До сьогодні розвитку малого і середнього підприємництва у сільській місцевості в Україні приділялось невиправдано мало уваги. Проте, з огляду на цілу низку соціально-економічних чинників, ця проблема стає надзвичайно актуальною.

Третина населення України (15, 6 млн. осіб) сьогодні проживає у сільській місцевості.

Частка сільського населення країни поки що не має тенденції до скорочення, проте, скорочується частка зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Остання тенденція є закономірною для всіх країн з перехідною економікою, а її наслідком є зростання безробіття у сільській місцевості.

· Звільнені з підприємств і організацій селяни змушені працювати переважно лише в особистих підсобних господарствах. Разом із зареєстрованими безробітними їх тепер понад 2 млн. осіб.

· Ще майже 1 млн. осіб сільських мешканців - приховані безробітні. Всього майже 3 млн. осіб із 8 млн. працездатних (37,5%) не мають стабільного місця роботи і надійних джерел доходів.

· Близько 1 млн. найактивніших сільських жителів перебувають на тимчасових заробітках поза межами своєї країни, в ближньому та далекому зарубіжжі.

Оплата праці зайнятих у сільському господарстві тривалий час залишається найнижчою серед галузей економіки і складає близько 48% від загального середнього рівня, не досягаючи навіть межі малозабезпеченості. Доходи сільських жителів є найнижчими в країні. Майже 60% мешканців сільської місцевості знаходяться за межею бідності. З року в рік зменшуються споживчі витрати селян, особливо на непродовольчі товари й послуги. Як наслідок, погіршується демографічна ситуація в сільській місцевості.

В розвинутих країнах такі проблеми вирішуються шляхом диверсифікації видів діяльності сільського населення, розробки та втілення програм сталого розвитку села, що передбачають ефективне використання людських і природних ресурсів, розвиток підприємництва, місцевої промисловості, сільського туризму, створення необхідних умов для гідного життя селян, збереження культурних цінностей села тощо.

В Україні є значний потенціал для пом'якшення негативного впливу від скорочення робочих місць у сільському господарстві, насамперед, через розвиток сфери послуг, яка у сільській місцевості практично нерозвинена.

Тільки розвиток сільського підприємництва здатен відновити соціальну сферу села, яка зараз знаходиться у стані занепаду. Цей рецепт є універсальним для вирішення проблем сталого розвитку сільської місцевості в усіх розвинених країнах. Оскільки Україна прагне стати членом СОТ, доцільно зауважити, що державна підтримка заходів розвитку сільської місцевості сприятиме розвитку сільського господарства, а фінансування відповідних заходів із державного бюджету, за правилами СОТ, не обмежується. Але чи не найбільшим внеском заходів із розвитку і підтримки сільського підприємництва стане сприяння поступовій зміні менталітету селян у напрямку ринково-орієнтованих зразків поведінки.

Протягом січня-вересня 2003 р. Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України та Громадська організація "Інститут сільського розвитку", заснована за підтримки Програми підвищення рівня життя сільського населення в Україні Міністерства Великобританії з міжнародного розвитку, працювали в рамках Угоди про співробітництво над вивченням проблем сільського підприємництва.

Програма реалізується в Донецькій, Київській, Луганській, та Одеській областях. Її структури працюють над створенням механізмів сталого підвищення рівня доходів сільського населення.

В пілотних областях за підтримки Програми створено комплексну систему сприяння розвитку сільського підприємництва. Ключовими елементами цієї системи є:

- сільські дорадчі служби;

- кредитні спілки;

- обслуговуючі кооперативи;

- маркетингові та інформаційні системи.

За цей період в різних регіонах України (м.Донецьк, м.Одеса, м.Київ та м.Сватове Луганської області) було проведено "круглі столи" за участю сільських підприємців та представників органів влади з метою обговорення проблем і перспектив розвитку підприємництва на селі. Думки, підходи та пропозиції їх учасників покладено в основу рекомендацій громадських слухань.

Не можна сказати, що питання соціально-економічного розвитку сільської місцевості залишається поза увагою владних структур. Є закони, укази, постанови, але багато з них не працюють і говорити сьогодні про суттєві зрушення у цій справі не доводиться.

Одним з найважливіших напрямків подолання зазначених перешкод є підтримка і розвиток малого підприємництва в сільській місцевості.

Аналіз ситуації, численних пропозицій, що надійшли, підтверджують, що до найбільш актуальних проблем сільського малого підприємництва варто віднести:

- обтяжливу систему оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (СПД);

- адміністративний тиск;

- дефіцит обігових коштів, відсутність дієвої фінансово-кредитної та ресурсної підтримки малого підприємництва;

- нерозвиненість інфраструктури з підтримки підприємництва;

- низький рівень знань та професійних навичок працівників сфери малого підприємництва;

- низький рівень підприємницької ініціативи;

- низьку продуктивність праці, як наслідок відсутності та недоступності нових високоефективних технологій;

- незадовільне забезпечення правовою та економічною інформацією, в тому числі, брак оперативної інформації про ринки збуту та актуальні ціни на сільськогосподарську продукцію.

Оподаткування

Не дивлячись на те, що згідно з Указом Президента в Україні запроваджено спрощену систему оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), з року в рік Уряд, Державна податкова адміністрація України роблять спроби ліквідувати чинну спрощену систему оподаткування. І це, не дивлячись на те, що спрощена система оподаткування повністю себе виправдала.

У 2002 році від суб'єктів малого підприємництва, що використовують спеціальні режими оподаткування, до зведеного бюджету надійшло 1,8 млрд. грн., з них платниками єдиного податку сплачено 1 504,3 млн. грн., фіксованого - 259,9 млн. грн., придбано спецпатентів на суму 35,3 млн. грн.

У минулому році темпи зростання податкових надходжень від суб'єктів, що застосовують спеціальні режими оподаткування, склали 33,4% та перевищують темпи зростання податкових надходжень від суб'єктів підприємництва, що працюють за загальною системою оподаткування, які становлять 22,6%.

Суб'єкти малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, з кожним роком нарощують обсяги виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що сприяє збільшенню надходжень до бюджету.

Спрощена система охоплює понад 50 видів економічної діяльності. Серед них найбільш розповсюдженим є торгово-посередницька діяльність, транспортне обслуговування, надання побутових послуг, медичних послуг, громадське харчування і юридична практика.

Введення спрощеної системи дозволило створити робочі місця: якщо у 1999 році з платниками єдиного податку у трудових відносинах перебувало 49,7 тис. осіб, то на даний час платники єдиного податку працевлаштували 405,9 тис. громадян, з заробітної плати яких в минулому році утримано 54,9 млн. грн. прибуткового податку.

Опитування, проведені серед сільських підприємців, свідчать, що відмова або скорочення сфери застосування спрощеної системи оподаткування, буде руйнівним ударом по малому підприємництву в цілому, в т.ч. і по малому підприємництву на селі.

Вирішуючи це питання, необхідно керуватись не тільки і не скільки короткотерміновими фіскальними цілями, а, в першу чергу, тим, що мале підприємництво покликане вирішувати важливі соціальні функції:

- створення додаткових робочих місць, зменшення рівня безробіття, вирішення проблем бідності;

- формування середнього класу - прошарку населення, який реально готовий нести на своїх плечах відповідальність за сталий розвиток економіки, забезпечувати незворотність вектору реформ;

- підтримку конкурентного середовища і обмеження монополізму великих підприємств, швидке насичення ринку товарами й послугами;

- розвиток місцевого господарства і ринків, орієнтованих на національні споживчі інтереси;

- загальне оздоровлення економіки і суспільства в цілому через виховання у підприємців господарської і ділової культури.

Враховуючи цю особливість малого підприємництва, важливо негайно прийняти Закон України "Про спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва", яким би раз і назавжди було законодавчо збережено спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва без звуження сфери її застосування.

Адміністративний тиск

Другою, не менш важливою проблемою, яка стоїть на заваді розвитку малого підприємництва, є адміністративний тиск на СПД. Ця проблема має багато аспектів, серед яких варто виділити основні:

- перевірки;

- складна система дозволів;

- надмірне нормативне регулювання;

- побори.

Перевірки. Їх кількість залишається невиправдано високою. Якщо після виходу відповідного Указу Президента України кількість перевірок СПД суттєво скоротилася, то нині ситуація змінюється в протилежному напрямку: скорочення кількості планових перевірок компенсується збільшенням кількості позапланових.

Практично невпорядкованими залишаються процедури перевірок правоохоронними органами.

В зв'язку з цим, на часі стало прийняття Верховною Радою України Закону України "Про засади здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання в Україні". Цим Законом варто встановити виключний перелік контролюючих органів та єдині для всіх контролюючих органів правила здійснення перевірок. Наслідком прийняття цього закону повинно стати встановлення паритетних стосунків між контролюючими органами та СПД, зменшення можливості для зловживань представниками контролюючих органів, підвищення рівня захищеності СПД.

Дозвільна система. Згідно діючих в Україні норм, СПД не може розпочати свою діяльність (навіть при наявності ліцензії!!!) до отримання відповідних дозволів від санепідслужби, пожежної охорони, органу з охорони праці та десятків інших. Саме отримання таких дозволів вимагає левову частку часу (збір різноманітних довідок і погоджень) та немалих коштів.

Необхідно вкрай спростити саму систему отримання дозволів. Верховна Рада України повинна прийняти Закон України "Про дозвільну систему в Україні", яким видається доцільним передбачити, що дозволи на підприємницьку діяльність повинні видаватися тільки в тому випадку, якщо така діяльність несе в собі певну загрозу життю, здоров'ю людини, безпеці держави.

Цим же законом необхідно позбавити державні установи будь-якого рівня створювати господарські підрозділи (підприємства), які б видавали відповідні дозволи (чи передавати це право вже існуючим суб'єктам господарської діяльності).

Нормативне регулювання. Прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" дозволить закріпити на законодавчому рівні нові підходи до здійснення державного регулювання підприємницької діяльності.

Побори. В більшості регіонів ще діє система поборів, що офіційно називається "сплатою внесків у добровільні фонди". Незважаючи на те, що подібний "добровільний рух" є незаконним, чиновники змушують підприємців до сплати коштів до таких фондів (фонди правопорядку, фонди на розвиток району, міста, селища і т.д.). Не дивлячись на те, що Указ Президента України № 906 від 15 липня 2003 р. вимагає притягнення до персональної відповідальності посадових осіб за примусове залучення коштів до різноманітних фондів, утворення яких не передбачене законами України, або внесення коштів до яких є добровільним, такі фонди продовжують безкарно діяти.

Відсутність дієвої фінансової та ресурсної підтримки малого підприємництва.

Малі підприємства потребують невеликих за розміром кредитів під невисокі відсотки. Банки об'єктивно не зацікавлені у наданні таких кредитів. Крім того, кредити видаються виключно під заставу. На сьогодні можна отримати кредит під 25-30 відсотків та під заставу, що у 1,5 - 2 рази перевищує розмір кредиту. В результаті малий підприємець, особливо початківець, не в змозі отримати кредит. Реально малі підприємства можуть отримати кредити на таких умовах лише у спеціалізованому Мікрофінансовому банку та у банках, в яких відкриті кредитні лінії Європейського банку реконструкції та розвитку. Ринок небанківських кредитних послуг не розвинутий.

Верховній Раді України доцільно було б прискорити розгляд проекту Закону України "Про мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва спеціалізованими установами". Прийняття такого закону, звичайно, після його доопрацювання народними депутатами разом із зацікавленими сторонами, дозволить створити правове поле для діяльності таких установ та, як наслідок, спростити доступ малим підприємствам до кредитних ресурсів.

Одним з основних джерел забезпечення сільських підприємців кредитними ресурсами могли б стати кредитні спілки.

З метою розвитку кредитної кооперації на селі необхідно, перш за все, професійно проаналізувати фінансовий стан функціонуючих кредитних спілок та провести навчальні семінари для їх керівників і спеціалістів за участю кваліфікованих спеціалістів , сільських дорадчих служб та науковців. Такі кроки були б реальною допомогою кредитним спілкам у їх становленні.

Потрібним є законодавче забезпечення фінансування заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва у необхідних обсягах.

Ще одним резервом ресурсної підтримки малого підприємництва є надання в оренду підприємцям приміщень, що є у державній та комунальній власності. Такі приміщення передаються, але умови передачі є вкрай невигідними. Оренда розглядається тільки як прямий спосіб наповнення бюджету. Не розглядаються варіанти, коли ефективне підприємство може дати більше бюджетних надходжень в процесі діяльності, ніж орендна плата.

В населених пунктах, в т.ч. сільських, простоюють тисячі державних та комунальних підприємств, які навряд чи колись запрацюють. Площі їх не використовуються. Можливо, варто переглянути методику визначення орендної плати із тим, щоб вона залежала не лише від місця розташування, або площі об'єкту оренди, інших критеріїв, але й від кількості новостворених на цих площах робочих місць, розміру податків, що сплачується орендарем.

Нерозвиненість інфраструктури підтримки підприємництва.

Непрацюючі підприємства певною мірою можуть стати матеріальною базою для створення бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, консалтингових установ тощо, яких явно не вистачає.

Основною причиною цього, є те, що до таких установ (бізнес-центри, бізнес-інкубатори) застосовуються суто фіскальні підходи, як до звичайних підприємств. Але основні види діяльності бізнес-інкубаторів - це створення робочих місць та просвіта. Тобто, суто соціальні функції. Місцеві органи влади могли б надавати їм пільги по сплаті за комунальні послуги, реалізувати через них відповідні соціальні програми, які фінансуються з бюджету.

Низький рівень знань та професійних навичок працівників сфери малого підприємництва.

Це одна із сфер, яка потребує державної фінансової підтримки. Підприємці та наймані працівники, більшість з яких отримала освіту в радянські часи, потребують знань з основ підприємництва, фінансів, права, проте здобути їх не мають можливості, враховуючи високу вартість навчання у вищих навчальних закладах.

Розв'язання проблем розвитку інфраструктури і запровадження навчальних програм впирається у кошти. Необхідні кошти є у Фонді зайнятості, але витрачати ці кошти на навчання працівників сфери малого підприємництва не можна. В зв'язку з тим, що згідно з діючим законодавством кошти зазначеного фонду можна використовувати лише для навчання (перекваліфікації) безробітних, необхідно законодавчо врегулювати можливість направлення частини таких коштів на навчання працівників сфери малого і середнього бізнесу (можливо в рамках Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні).

Крім того, на селі необхідно найближчим часом вирішити наступні питання:

- створення в сільській місцевості кооперативів із заготівлі та реалізації продукції, де працюватимуть самі селяни. Варто побудувати у кожному районі окремі ринки на пайові вклади селян з відповідними виставковими павільйонами, демонстраційними майданчиками, службами сервісу, відкрити торгові павільйони на діючих ринках, де право продажу мали б тільки товаровиробники;

- розширення діяльності кредитних спілок, кооперативних структур, дорадчих служб в сільській місцевості. Для їх створення уже є відповідна законодавча база. Правда, за винятком останніх. Дорадництво - а це цілий спектр консультативно-інформаційних, правозахистних, методичних і навіть технологічних послуг - за вмілої організації сприяло б створенню на селі десятків додаткових робочих місць. Але для цього необхідно прийняти Закон України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність", проект якого знаходиться в Верховній Раді України;

- проведення предметної інвентаризації нормативно-правової бази, що стосується підприємницької діяльності в аграрному секторі. Тут стільки усіляких міні-законів з доповненнями, поправками та уточненнями, що сам законодавець не може у них розібратися, не кажучи вже про селянина. Треба покінчити із дискримінацією підприємницької діяльності на селі, поставивши усіх сільгоспвиробників у рівні умови. Йдеться про гарантію усім підприємцям аграрного сектора рівних прав та можливостей при отриманні матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних ресурсів. Така схема передбачена, в новій редакції Закону України "Про фермерське господарство" та Закону України "Про особисте селянське господарство", які вже прийняті Верховною Радою. Моніторинг законодавства показав, що для того, щоб дійсно запрацював Закон України "Про особисте селянське господарство" необхідно внести зміни до 15 законів України. Для активізації процесів утворення та становлення суб'єктів малого підприємництва в сільській місцевості влада має гарантувати підприємцям стабільність та рівноправні умови ведення бізнесу на селі;

- вирішення питань розробки та впровадження стимулюючої податкової та фінансово-кредитної політики, заохочення інноваційної діяльності за допомогою цільових субсидій та кредитів. Вже сьогодні в парламенті розроблено і прийнято у першому читанні Закон України "Про підтримку виробництва та ринку сільськогосподарської продукції", який має розв'язати чимало проблем;

- потрібен рамковий закон про сільський бізнес. Сьогодні в Україні є десятки не виконаних постанов Кабінету Міністрів із розвитку підприємництва на селі і, зокрема, створення для цього сприятливих умов, які не виконуються

Вирішення перелічених проблем, безумовно, сприятиме розвитку підприємництва на селі.

Український селянин, по суті, вже народжується власником. Він від природи вже ринковик, адже має найдорожчу власність - землю, що є не просто товаром, а товаром безцінним, оскільки лише вона одна здатна виробляти харчову продукцію. А це теж товар. Причому товар у багатьох випадках стратегічний, бо безпосередньо стосується продовольчої безпеки держави. Тому ставлення держави до сільського підприємця має бути особливо уважним, а підтримка - максимально вагомою, щоб дійсно, по-державному, дбати про стратегічні інтереси України.

Рекомендації громадських слухань на тему: "Мале підприємництво в сільській місцевості: реалії, проблеми, перспективи"

Учасники громадських слухань на тему: "Мале підприємництво в сільській місцевості: реалії, проблеми перспективи", які відбулися 24 жовтня 2003 р. в Верховній Раді України, обговоривши зазначене питання, відзначають, що на сьогодні мале підприємництво на селі розвивається вкрай повільно. Негативні чинники, що стоять на заваді вітчизняного малого підприємництва, поглиблюються загальною соціально-економічною ситуацією на селі: залишається високим рівень безробіття, погіршується демографічна ситуація, доходи сільських жителів є найнижчими в країні, більша частина сільськогосподарських та переробних підприємств залишається збитковою.

Враховуючи значимість малого підприємництва для розвитку українського села і економіки держави в цілому, у зв'язку з невідкладністю розв'язання проблемних питань, які стримують розвиток малого підприємництва на селі, учасники громадських слухань рекомендують:

1. З метою узагальнення пропозицій, що надійшли в ході обговорення зазначеного питання, та розробки Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в сільській місцевості, створити робочу групу у складі представників Комітетів Верховної Ради України, міністерств, відомств, громадських підприємницьких об'єднань, науковців.

2. Пропозиції щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва в сільській місцевості надіслати до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відповідних міністерств і відомств.